Як же часто диву даєшся, коли дізнаєшся про походження деяких добре відомих тобі слів, і про те, яке значення в них вкладали наші предки. Наприклад, я думаю, що ви не раз чули слово АБРАКАДАБРА. Що ж воно означає і яке його походження?
Зазвичай слово АБРАКАДАБРА ми вживаємо, коли говоримо про якесь незрозуміле слово, або якийсь безглуздий, незрозумілий вислів. Воно дуже давно вживалося в Європі та Азії. А в нашу мову прийшло з Німеччини у першій половині вісімнадцятого століття. Походить це слово з давньоарамейської мови і спочатку було з буквою алеф у якості префікса. Писалося воно десь так עַבְדָא כְּדַברָא (avda kedavra). Його можна перекласти так – “зроблю те, що сказав”, або “що сказав – те зробив”. Або так עברא כדברא (avra kedavra) – “що було сказане, те пройшло, відлетіло, як і саме слово”. Якщо ж говорити про сучасну вимову цього слова, то воно сформувалося шляхом заміни v на b.
Але у цього слова є і інша історія. Його вважали магічним. Згідно книги “Українська міфологія” В. Войтовича за стародавніми віруваннями абракадабра – це чародійна, сповнена магічної сили пісня відьом, яка співається, коли відьми летять на Лису гору із кожним звуком абракадабри з пекла вилітає по одному духу.
В середньовіччі це слово вживали як заклинання від різних хвороб. Його виписували на дощечці в 11 рядків, при цьому в наступному рядку писали на одну букву менше. В результаті виходив “магічний” трикутник. У це вкладався такий зміст: поступове укорочення цього слова поступово знищувало силу злого духу. Ось, наприклад, амулет від чуми початку XVII століття з Англії: