01.11.19 року в галереї мистецтв відбувся захід присвячений даті 10-ти років від дня смерті художниці Любові Петрівни Початко, лауреата літературно-мистецької премії імені В. К. Малика, яка усе життя на своїх картинах оспівувала красу навколишнього світу, тендітну вроду квітів, створювала дивовижні натюрморти. Тому й несуть її твори любов, даруючи світло людям.
Любов Петрівна народилась 23 вересня 1935 року в м. Лубни. Напередодні війни маленька Люба йшла з мамою до тата до військового табору. По дорозі спіткнулась, та так невдало, що отримала вивих і травми. Дитинство Любові пройшло в злиднях, у юності друзів було мало, бо її весь час переконували, що вона дитина з обмеженими можливостями. Книжки, які вона читала з великим захопленням, були порадою та візою для молодої дівчини, але крім самостійної опрацьованої літератури про видатних художників ніхто не допоміг їй. До всього доводилось доходити самотужки. Вона вдосконалювала свої роботи кожного разу і досягала майстерності. Картини Любові Початко виставлялись в Полтаві, Києві, Москві, Лубнах. У 1966 році було випущено поштову листівку з малюнком "Шипшина", а в 1982 році у журналі "Україна" було надруковано кілька репродукцій її робіт. У 2001-2006 рр. майстриня створює цікаві роботи "Мир та любов", "Три голубки", "Вінок Чураївни" та "Лаври і терни", які символізують страсть земного життя, змушують задуматись над його суттю. І хочеться вірити, що "Лаври" не заведуть у "Терни". Розповідь про художницю була б не повною без згадки про її вірші, вмінні у місцевих газетах у різні роки, що дало можливість ширше розкрити талант майстрині, її поетичну душу, своєрідність світосприйняття, духовної самореалізації.
Свіча.
Я просто свіча.
Мій вогник блідий,
І слави гучної не маю.
Та в радості й горі
Потрібна завжди,
Я, свічу іншим, згораю.
В 2007 році Любов Початко стала лауреатом літературно-мистецької премії імені В. К. Малика у номінації "Мистецтво та монументальна скульптура" за творчий доробок у галузі народного мистецтва (художні роботи), збереження історичної спадщини та традицій минулого для прийдешніх поколінь. Останні роки життя Любов Початко мала щирих подруг - краєзнавця, громадську діячку і просто небайдужу людину Віру Бутрим, матеріали якої і використані для цієї статті, а також за її активної участі була видана в кількох екземплярах книга "Дивосвіт Любові", присвячена 70-річному ювілею художниці Любові Початко, та суддю Валентину Череднікову, ці дві жінки дочасно покинули цей світ, що дуже вплинуло на вразливу душу мисткині. 2 листопада 2009 року перестало битися її серце, похована у селі Войниха Лубенського району. Колекція картин, більшість з яких створенні звичайними кольоровими олівцями, Любові Початко зберігаються у двоюрідного брата художниці - Володимира Початка і він люб'язно їх надав для виставки, а частина у фонді Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького. Співробітниця музею Тетяна Сафронова розповідає про художницю: "Сьогодні нам час згадати про видатну жінку, майстриня жила серед нас 10 років тому, але в неї не було можливості виходити на вулицю, і ми її не могли зустріти серед міста. Всі ці намальовані квіти вона просила, щоб приносили їй додому, і це я знаю від тих людей, які її постійно провідували. Одна з таких людей Тамара Миколаївна Дяченко, яка була її подругою. Всі хто її згадають, це тільки ми, бо в художниці не було дітей, вона не була заміжня."