ПЕЧЕТЬСЯ ХЛІБ І КОТИТЬСЯ РІЗДВЯНА ЗІРКА

Для кожного українця свято Різдва Христового знакове і важливе, перш
за все, теплими сімейними спогадами, традиціями родини, обрядами цього
надзвичайно магічного і трепетного свята.

За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще
ввечері напередодні Різдва Христового з духовних і матеріальних
приготувань.

В надвечір’я у оселях неодмінно панує атмосфера затишку, достатку та
злагоди. Готуються дванадцять страв, печуться пироги і пампухи.

Запах святкової хлібної випічки мабуть і є тим Духом Божим, який дає
наснагу до життя і благодатну віру.

Доки печеться хліб і котиться над світом різдвяна зірка, ми всі маємо
надію і силу рятуватися від зла добром.

Це час особливої радості, коли ми всі усвідомлюємо собі, що «Слово
стало Тілом і оселилося поміж нами». Що в світ прийшла досконала Божа
Любов…

Самі небеса сповіщають світові мир. З огляду на це, ми так само маємо
помиритися з ближніми.

Цей вечір є єдиним і винятковим, коли всі забувають зло і ненависть.

Вечеря повинна пройти в дусі взаємної любові, любові до Бога.

Обов’язково готуються дванадцять свят-вечірніх страв: узвар, варений
горох, квасоля, смажена капуста, риба, вареники, бараболя, гриби, каша
гречана, голубці з пшоном, коржі з маком та кутя з товченої пшениці.
Кутя готується з пшениці, тобто ― це також хліб. А це не тільки знак
нашої єдності, але й особливого благословення України, де стикаються,
переплітаються і доповнюють одне одного традиції християнського Заходу
і Сходу.

Також обов’язково на святковому столі мають бути:

§  Свічка. Горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до
Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення
до смерті. Це – символ готовності людини до зустрічі із Богом,
незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.

§  Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина
не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом.
Сіль вказує на внутрішню суть людини.

§  Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб
відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха,
який отруює людське життя, символ родючості і здоров’я.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть
ложку за святковим столом, а для померлих предків обов’язково
залишають на підвіконні кутю, та моляться за них.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до
столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив
щастя в дім.

Особливістю Різдва є колядки. Цей звичай надзвичайно близький і
шанований в Україні. Чудові, чарівні різдвяні колядки є справжнім
скарбом української музичної спадщини. Ці радісні і жваві, а може
ніжні, лагідні і задумливі співи прийшли до нас крізь століття, й
сьогодні ми не можемо уявити Різдва без колядок.

Тож нехай Різдво об’єднає нас світлом радості і миру!