Гарне наше місто Лубни з усіх боків!
Маємо вигідне географічне і картографічне розташування, річку, ставки, зелені парки і гаї, славну історичну минувщину, яке-не-яке сьогодення і вже зовсім невідоме майбуття.
Чому невідоме? Та мабуть тому, що з кожним роком по місту більшає занедбаних споруд, пішохідні зони у деяких мікрорайонах нагадують смугу перешкод, високі хащі із минулорічних, у зріст людини, бур"янів навіть у центрі міста вже стали буденними прикметами нашого часу.
Ми продовжуємо щодня користуватися послугами маршруток із грязнючими салонами, без будь-якої альтернативи. Невпорядкованість торгівлі на Ринковій площі просто обурює. Місцеве панство – мерія і чиновники всіх рівнів роками знаходяться у затяжній прострації, вони вже навіть перестали імітувати бодай якусь діяльність, просто чинно відсиджують «робочі» години. Місцеве населення, втративши будь-яку надію на кращі переміни і участь у бурхливому розвитку міста, потихеньку, як можуть, засипають сміттям прилеглі до будинків території та окраїни. Молодь розважається тим, що розбиває ліхтарі, вириває лави, ламає і нищить зелені насадження, а ще займається екстримом та вживанням наркотиків у занедбаних будівлях.
Зграйки школярів, що виходять після уроків зі шкіл, страшенно матюкаються, незважаючи на оточуючих (діти виховуються на зримих прикладах). Страшна картина, правда ж? Але правдива.
Натомість є багато хорошого і позитивного у нашому житті. Кожен старається, як може, вберегтися від негативу, плекаючи щось добре. Та негативні явища, неначе цунамі, насуваються на Лубни.
З чого чи з кого починати зміни на краще і комфортніше, у всіх сенсах, життя нашої, Лубенської громади? Із себе чи із чиновників? Треба подумати.
Коли вже прилетить до нашого лубенського дому довгоочікуваний птах щастя?
Як виявилося, він нікуди і не відлітав. Він тут, у нас, з нами. От тільки заґратований у тісній клітці, не може випурхнути і, розправивши крила, облетіти та ощасливити все місто.
Він продовжує жити своїм невеселим життям під наглядом хитрого дракона, у одній із білокам"яних веж парку імені Донченка. То хто ж насмілиться вбити дракона і звільнити птаху лубенського щастя?