Договір довічного утримання та спадковий договір: особливості, що їх різнять

Люди похилого віку завжди потребують уваги та піклування. Переважно прояви турботи надходять саме від рідних та близьких, проте трапляються випадки, коли старість доводиться проживати на самоті. Тому, опинившись у таких складних обставинах, літні громадяни змушені приймати догляд від сторонніх осіб.

Так, для юридичного закріплення подібних відносин найчастіше використовують договір довічного утримання, або ж спадковий договір. Як зазначила Ірина Свистун, очільниця Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) різниця між вище зазначеними договорами полягає в моменті набуття права власності на майно.

Договір довічного утримання передбачає передання набувачеві у власність будь-якого нерухомого або рухомого майна, що має значну цінність, замість чого набувач зобов’язується забезпечити відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Особливостями такої угоди є те, що:

●право власності на майно набувається в момент укладання договору;

●новий власник не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за цією угодою;

●гарантією дотримання вищезазначеної умови є накладена нотаріусом заборона, яка обов’язково реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

●цей договір не має визначеного строку дії;

●час утримання залежатиме від тривалості життя відчужувача, якщо договір не буде розірвано з підстав передбачених законом;

●сторони вправі самостійно визначити в договорі розмір, обсяг і періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду (надання житла, придбання продуктів харчування тощо);

●за взаємною згодою сторони можуть змінювати умови договору. Уклавши спадковий договір, набувач зобов'язується виконувати розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Особливостями даної угоди є те, що:

●право власності на майно виникає у набувача тільки після смерті відчужувача;

●у такому договорі може прописуватися обов’язок щодо вчинення певних дій, як майнового, так і немайнового характеру (наприклад, поховання, встановлення надгробка тощо).

Лише після їх виконання особа набуває права власності на майно;

●нотаріус, який посвідчив спадковий договір накладає заборону відчуження на визначене у ньому майно;

●процедура оформлення спадщини у такому випадку поглинена оформленням спадкового договору і подальші дії по її оформленню набувачу не потрібно виконувати;

●заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.