Лубенський краєзнавчий музей імені Гната Стеллецького продовжує відкривати для широкого загалу сторінки далеких історичних подій у нашому місті.
Цього разу мова піде про початок будівництва у Лубнах водогону, яке було розпочато більше ста років тому.
Тема дуже актуальна на сьогоднішній день, бо лубенці й досі користуються водогоном, побудованим багато років тому, і щоденні аварії від зношеності старих труб вже нікого не дивують. А починалося все так:
"23.07.1911 Лубенська городська дума вже затвердила торги на будову в Лубнях городського водопроводу і електричного освітлення і має незабаром роспочати справу з самою будовою. Зараз приймають заяви від бажаючих провести собі водопровод і завести електричне освітлення. 31.08.1911 Лубенська городська управа вже підписала договор на будову водопроводу і електричного освітлення в Лубнах з катеринославською фірмою «Інж. Ф. Ів. Плате і К° санітарнотехничне бюро», яка й має негайно розпочати роботи з таким підрахунком, щоб колодязі для водопроводу (артезіанські або брукмінські—як того схоче городська управа) і будинок електричної станції на-чорно були закінчені до 1 мая року 1912, а зовсім закінчити все як слід до 15 сентября того ж року. Все це коштуватиме городові по зробленим уже підрахункам в договорі 133,000 карб, а коли трапиться в цих підрахунках вартосте праці що до глибини колодязів то що, якась технична помилка то обійдеться ще дорожче. 8.10.1913 В городській думі . Цікаві суперечки виникли підчас обговорення питання про те, щоб провести воду з городського водопровода в ті частини города, яким найбільше загрожують усякі пошесті. Але секретарь думи д. Стеценко, заявив думі, що, на його думку, город не має морального права проводити воду з свого водопроводу, бо вона не придатна, щоб її пити, а до того може ще й небезпешна для здоровля. Проти останніх слів дехто запротестував, але все ж чимало гласних, що користуються водою з водопроводу, додали і од себе, що вода і справді не придатна, щоб пити її, що варто наперед добути таку воду, щоб можна було її пити, а тоді вже проводити її куди слід, до того ж часу цього робить не треба. На підставі цих заяв дума одноголосно ухвалила: зробити водопроводні колодязі значно (до 120 сажнів) глибшими (зараз 48 саж.), щоб добути воду артезіанську, асігнувавши на цю справу 60,000 карб,, а позаяк таких грошей город не має, то звернуться до уряду за допомогою в 30,000 карб. Коли ж добудуть артезіанську воду, тоді провести водопровод і на окраїни міста. Таким чином дума призналась таки, що вода з городського водопроводу не придатна щоб пити її, —про віщо вже багацько балакали, —і до потрачених майже 180,000 карб, ще треба додати тисяч 60, щоб мати воду, яку можна було б пити."