29 серпня День пам’яті захисників України! Віддаймо шану патріотам, які загинули у боротьбі за вільну й незалежну Україну.
Під Іловайськом
Вмирали соняхи на полі молоді…
Чому так вийшло? Хто ж то знає долю?
В смертельнім коридорі, у біді
Ми проривалися під обстрілом на волю.
Холодна зрада, підступ і брехня,
Смерть нахилилася в недоброму оскалі.
У сивих вирвах і уламках дня
Вбивали нас за гроші і медалі.
На рідній убивали нас Землі:
Безжалісно, хизуючись собою,
А кров стікала густо в тім котлі
– Мерзенне вбивство в спину і без бою.
Рашисти всі забули слово – «честь»,
Воно було їм зроду невідоме,
Ініціатори війни, біди й нашесть
Вели себе повсюди, наче вдома.
Той серпень – України вічний біль.
Тіла горіли, плавились з металом.
Там кожен був, немов у тирі ціль,
Де ранених жорстоко добивали.
І, наче ті стерв’ятники бридкі,
Над мертвими цинічно потішались.
У тому коридорі навіки
Сини вкраїнські зоряні зостались.
Кружляло понад полем вороння.
Нікому не було із нас пощади
– Полосували полотно яскраве дня
Російські добре вишколені «гради».
Могила братська – поле золоте,
То ми вмирали: вічність перед нами.
І небо розкололося святе,
Й Земля ридала гірко над синами.
У тому полі вічність-обеліск:
Нас ангели у небо забирали.
І сльози перетворяться у віск.
Ми недаремно в тім котлі вмирали.
Ми ще повернемось.
Ми змінимо цей світ.
Він буде із любові, щастя й миру.
Без воєн буде він, без горя й бід.
Нас можна вбити, та не вбити віру.
Галина Онацька.