За 29 років української незалежності владну інституцію перетворили на годівницю, порівнюючи з повним коритом, до якого пхаються, щоб тільки нажертись.
«Ті, хто пробився до корита, мовчки чавкають. А ті, хто не втовпився, голосно верещать. От і вся сутність влади та опозиції сьогодні» - саме так більшість українців сприймає владу.
Вже давно забули про те, що влада – це, перш за все, відповідальність, нелегка ноша обраних народом заради розквіту, процвітання і високого престижу держави Україна. Якось так швидко людяність, совість і честь за роки незалежності у нас нівелювалися, знецінилися. Україною правлять нахабні кримінальні клани, що за кошти народу утримують власні армії поліціянтів, готових будь-якої миті зламати хребет кожному, хто посміє заявити про елементарні людські права. Українці нині живуть в страху. Страх перед невизначеністю і невідомістю завтрашнього дня, страх за дітей, страх втратити роботу і залишитися без коштів для існування, страх перед тим, що відключать газ. Чимало страхів у людей, яких щодня занурюють у ще більші страхи. Страх – єдиний і дуже дієвий інструмент управління масами. Страх – інструмент фашизму і диктатури. А між тим, нам просто треба згадати і добре затямити, що: « Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. Стаття 5. Конституції України».
Дослівно, вла́да це — здатність і можливість того, хто нею володіє, за допомогою авторитету і заохочення, або примусу впливати на дії інших. Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов'язаних понять:
Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось.
Політичне панування, політичний устрій.
Державна влада (судова, законодавча, виконавча).
Військова міць (військова влада).
Вся сукупність гілок влади повинна бути гармонійно поєднана і направлена на розквіт держави, в основі якої стоїть людина-народ. Тільки так повинно бути. Сьогодні ж влада в Україні стала одноосібною владою можновладців. Насправді ж, можновладці не є владою, а лише наділені владними повноваженнями на час виконання службових обов'язків. Вже зараз, на порозі місцевих виборів, зарясніли партії і обличчя, які пропонують себе до влади. Вони переконують нас довіряти їм, бо вони будуть покращувати наше з вами життя. А як можна довіряти тим, хто останніми роками нічого не зробив для нормального життя пересічного українця, а тільки принижував своїми недолугими законотворчими витівками, оббирав до нитки, заганяв народ за межу жебрацтва? Як можна довіряти тим, хто пропонує нам світле майбутнє, не налагодивши сьогодення?
Особливо звертайте увагу на риторику тих, хто пропонує себе у владні лідери. Вони всі говорять у майбутньому часі: відновимо, покращимо, змінимо, повернемо і так далі. Рідко хто з них виходить до людей із аналізом і підсумками своєї діяльності та реальними стратегічними планами розвитку громад. Часу залишається зовсім мало, щоб врешті оцінити і зрозуміти, хто є насправді реальною владою в Україні. Від кого залежить чи й надалі обрані нами персони будуть збагачуватися самі і гнобити тих, хто довірив їм своє життя. Аналізуйте, думайте, обирайте.