Цвіль - друг чи ворог?

Одні види цвілі можуть врятувати життя, а інші можуть вбити. Одні надають особливий пікантний смак сиру і винам, а інші псують їжу. Деякі види утворюються на деревині, а інші – на стінах в сирій кімнаті. цвіль оточує нас всюди. Можливо, навіть зараз, читаючи цю статтю, ви вдихаєте її спори. Залиште шматочок хліба так, щоб він не засихав і він вкриється пухнастим нальотом. Це і є цвіль.

Що таке цвіль?

Цвіль належить до класу грибів, а їх нараховується більш ніж 100 000 видів, що включають в себе борошнисту росу, шапкові гриби, іржасті гриби та дріжджі. Відомо, що лише 100 видів грибів є небезпечними для людей та тварин. Багато інших відіграють важливу роль в ланцюгу живлення: вони приймають участь у розкладанні і переробці органічних рештків, і вони потім стають добривом для рослин. інші види грибів приймають участь в симбіозі з рослинами допомагаючи їм вбирати поживні речовини з ґрунту. А є і гриби-паразити.

Цвіль розповсюджується повітрям у вигляді мікроскопічних спор. Попадаючи в сприятливе середовище необхідної вологості і температури, спора проростає утворюючи подібні до ниток клітини, які називають гіфами. Коли гіфи переплітаються між собою, утворюється пухнасте плетиво – міцелій. Це і є саме те, що ми називаємо цвіллю. Ззовні цвіль також може нагадувати бруд, або п’ятна, що утворюються на стінах ванної кімнати, або між плитками кахлю.

Цвіль розмножується з неймовірною швидкістю. У звичайної хлібної цвілі можна розрізнити маленькі чорні цяточки – спорангії, в яких утворюються спори. В одному спорангії міститься до 50 000 спор, кожна з яких здатна відтворити сотні мільйонів нових спор усього за кілька днів! А якщо умови сприятливі, цвіль швидко з’явиться на книзі, взутті або на поваленому дереві в лісі.

Як цвіль «харчується»? На відміну від людей і тварин, які спочатку ковтають їжу, а потім перетравлюють її, у цвілі часто все відбувається зовсім навпаки. Якщо органічні молекули занадто великі або їх склад дуже складний, цвіль виділяє спеціальні травні ферменти, які розщеплюють молекули на більш прості, легко засвоювані організмом сполуки. Оскільки цвіль не може пересуватися в пошуках їжі, вона повинна жити в самій їжі.

Цвіль здатна виділяти токсичні речовини – мікотоксини, які можуть завдати шкоди організму людини і тварини. Це статься тоді, коли її спори проникають всередину з повітрям, яке ми вдихаємо, через поверхню шкіри або ковтаємо разом з їжею. Але крім шкідливих у цвілі є і корисні властивості.

Коли цвіль є другом

У 1928 році англійський мікробіолог Александер Флемінг випадково виявив антибактеріальні властивості зеленої цвілі. Ця пліснява, яку було названо Penicilliumnotatum, здатна вбивати бактерії, але нешкідлива для людини і тварин. Це відкриття започаткувало виробництво пеніциліну, який вважається “самим дієвим засобом в сучасній медицині”. В 1945 році Флемінг і його колеги Хоуард Флорі та Ернст Чейн були нагороджені Нобелівською премією в галузі медицини. З того часу цвіль стали використовувати для отримання різних лікарських засобів, наприклад ліків від головного болю, лікування хвороби Паркінсона і запобігання утворенню тромбів.

Цвіль також відкрила двері в чудовий світ смаку. Взяти, приміром, сир. Чи ви знаєте, що такі сорти сиру, як брі, горгонзола, датський блакитний, камамбер, рокфор і стильтон зобов’язані своїм неповторним смаком деяким видам цвілі роду Penicillium? Також цвіль використовують при виготовленні соєвих соусів, салямі, а також у пивоварінні.

Крім того, цвіль застосовується у виноробстві. На одному з видів винограду під час дозрівання з’являється плісень Botrytis cinerea, яку називають «шляхетною гниллю». Якщо на ґронах буде достатньо цвілі, з такого винограду можна отримати вишукані десертні вина. Цвіль збільшує концентрацію цукрів у виноградному соку і додає йому витонченого смаку. А от цвіль Cladosporium cellare, яка утворюється у винних погребах, ставить останній штрих. Тож, як кажуть угорські винороби, «шляхетна гниль робить шляхетне вино».

Коли цвіль стає ворогом

Про небезпечні властивості цвілі деяких видів цвілі відомо вже давно. В VI столітті до н.е. ассирійці використовували давній вид біологічної зброї – споринню, або маткові ріжки, за допомогою якої вони труїли воду в криницях своїх ворогів. В середні віки отруєння тієї ж самої цвіллю, яка іноді з’являється на колосках жита, викликало у багатьох людей свербіж, судоми, галюцинації і гангрену. Ця хвороба, відома як ерготизм, називалася тоді «вогонь святого Антонія», так як багато з тих, хто страждав від неї, здійснювали паломництво до гробниці святого Антонія у Франції, сподіваючись на чудесне зцілення.

Крім того, цвіль виробляє найсильніший канцероген (речовину, що викликає рак) — афлатоксин. В одній азійській країні, як вважається, власне цей токсин щороку вбиває 20 000 людей. Ця смертоносна речовина входить до складу біологічної зброї.

Проте частіше цвіль лише приносить незручності і не становить серйозної загрози для здоров’я. Як зазначається в «Медичному бюлетені університету міста Берклі (Каліфорнія)», «цвіль здебільшого нешкідлива, навіть коли ви відчуваєте її інтенсивний запах». Вона може викликати проблеми у фермерів, що часто контактують з цвіллю; у людей, які мають алергію, підвищену чутливість до хімікатів, ослаблену імунну систему або проблеми з легенями, скажімо астму; у немовлят і людей похилого віку.

За повідомленням Каліфорнійського департаменту охорони здоров’я, цвіль може призвести до «респіраторних ускладнень, як-от хрипів, ускладненого дихання чи задишки; синуситу, подразнення очей (пекучості, сльозоточивості, почервоніння), сухого кашлю, подразнення носової порожнини і горла, а також висипки чи подразнення шкіри».

Цвіль у приміщенні

У деяких країнах нерідко можна почути, як люди на певний час виїжджають з дому, поки буде усунена цвіль і зроблений ремонт. Іноді з цієї ж причини закриваються школи чи інші установи. На початку 2002 року це трапилось у Стокгольмі (Швеція). Щойно відкритий Музей сучасного мистецтва довелося тимчасово закрити. Заходи з усунення цвілі обійшлися приблизно в п’ять мільйонів доларів! Чому ж цвіль стала частіше вражати приміщення?

Причина полягає головно в будівельних матеріалах і проектуванні будівель. За останні десятиліття почали використовувати матеріали, які більш уразливі на цвіль. Візьмімо хоча б гіпсокартон, що виготовляється з гіпсу і кількох шарів цупкого картону. Всередині гіпсокартонного листа може утримуватися волога. Якщо, скажімо, стіна довгий час залишається вологою, спори цвілі проростають і поширюються, харчуючись папером у гіпсокартоні.

Дизайн будівель за останні десятиліття теж змінюється. У США та багатьох інших країнах будівлі тепер сильніше утеплюють, і в приміщення потрапляє менше повітря. Звичайно, завдяки теплоізоляції вдається зменшити енерговитрати і підтримувати бажану температуру. Але якщо в приміщенні з’являється зайва волога, вона залишається довше і створює сприятливі умови для появи плісняви. Чи існує якийсь вихід?

Найефективніший спосіб уникнути або принаймні звести до мінімуму появу плісняви — дбати, щоб усе в приміщенні було сухим і чистим. Також важливо, аби в самому приміщенні не було сиро. Якщо десь накопичується волога, одразу висушіть ту ділянку. У разі потреби вдайтесь до заходів, щоб вода більше не збиралася. Дах і водостічні труби мають бути чистими і в доброму стані. Крім того, треба подбати, щоб біля фундаменту будинку не затримувалась вода. Якщо у вас є кондиціонер, то слідкуйте за тим, щоб піддони, в які стікає вода, були чисті, а дренажні шланги й трубки — не забиті.

Як радить один фахівець, «у боротьбі з пліснявою найважливіше – усунути вологу». Навіть прості заходи допоможуть вам захистити свою сім’ю, позбувшись непроханої гості в домі. Цвіль чимось подібна до вогню: вона може і завдати шкоди, і стати в пригоді. Багато залежить від нас. Звичайно, нам ще далеко не все відомо про плісняву. Але в будь-якому разі, знання про чудові Божі творива приносять нам багато користі.