Як уявляли слона в давнину

У слонів немає колінних суглобів, тому, якщо вони впадуть, то не зможуть знову встати. Щоб уникнути падіння, слон під час сну спирається на дерево. Щоб зловити слона, мисливець може підпиляти стовбур дерева і коли слон обіпреться на нього, дерево ламається і слон падає. Впавши він не може піднятися, звір кричить, і великий слон приходить йому на допомогу та намагається підняти його, але зазнає невдачі. За деякими даними, дванадцять слонів по черзі намагаються підняти його, але також зазнають невдачі. Нарешті маленький слон приходить і успішно піднімає того, що впав.

Думка про те, що у слонів немає колінних суглобів, може бути неправильною, або помилково спутаною з описом лося Цезарем в “Коментарях до Галльської і громадянської воєн”, який потім повторив Пліній.

Самці слонів статі не хочуть паруватися, тому, коли самка хоче дітей, вона і самець відправляються на схід, близько до раю, де росте мандрагора. Жінка-слон їсть трохи мандрагори, а потім дає трохи самцеві; вони спаровуються, і самка відразу ж завагітніє. Самка залишається вагітною протягом двох років і може народжувати тільки один раз. Коли приходить час народжувати, самка заходить в калюжу до рівня живота і там народжує. Якщо вона народить на суші, то ворог слона, дракон, пожере немовля. Щоб переконатися, що дракон не може напасти, слон стоїть на сторожі і топче дракона, якщо той наближається до водойми.

«Ліки, що отримують від [слона], нечисленні, основними з них є мазь зі слонової кістки. Вона наноситься на плями і зморшки на обличчі, а також для відбілювання зубів. Також слід пити кров тим, хто страждає від кровотеч “(The Elephant in Medieval Legend and Art (London, 1919) Druce, 1919). Якщо шкіра або кістки слона горять, то цей дим відлякує змій.

Тривалість життя слона триста років. Вони подорожують стадами, бояться мишей і ввічливо вітають чоловіків всіма можливими способами. Колись вони жили як в Африці, так і в Індії, але тепер живуть тільки в Індії.

Воїни Персії та Індії будують дерев’яні вежі на слонах і воюють звідти.

Опис слона Плінієм Старшим

…Він найбільш близький до людини по розуму, оскільки розуміє мову своєї країни і кориться наказам, а також пам’ятає про свої обов’язки, яким навчений. Його тішить любов і шану, яку йому віддають. Більш того, він має риси, які є рідкими навіть у людей, – чесність, розсудливість, справедливість, а також благоговійно ставиться до світил і вшановує сонце і місяць. Письменники повідомляють, що в лісистих місцевостях Мавританії стада слонів під час повного місяця сходяться до певної ріки за назвою Амілон і там, виконуючи обряд очищення, урочисто обливаються водою. Після цього віддавши почесті світилу вони повертаються в ліса пропускаючи поперед себе втомлених дитинчат.

Вважається, що слони також розуміють непорушність зобов’язань, які накладають на людину другі релігії. І тому, коли вони відправляються за море, заходять на корабель лише після того, коли погонич поклянеться доставити їх назад.

Крім того, бачили, як знесилені від хвороби слони (адже навіть і цим велетням загрожують хвороби), лягають на спину і підкидають до неба пучки трави, ніби молячи землю приєднатися до їхніх прохань. А щодо їхньої тямущості, то вони поклоняються своєму цареві, прихиляють перед ним коліна, увінчують його гірляндами. індійці використовують для оранки відносно невеликих по розміру слонів, яких називають напівкровками.

Відомо, що одного слона, який не одразу розумів накази, які йому віддавалися і за це частенько був битий, вночі застали за тим, як він вправлявся у відпрацюванні цих наказів.

Описують, що миролюбність цих тварин по відношенню до більш слабких таке, що, опинившись серед стада овець, вони своїм хоботом відсувають в сторону тих овець, що йдуть їм назустріч, щоб ненароком не розчавити їх. Точно так вони нікому не завдають шкоди, якщо тільки не роздратувати їх, і це при тому, що ходять вони постійно стадом, бо з усіх тварин слонам найменш притаманно бродити поодинці.