Лубенські символи розрухи

« За сприяння виконавчого комітету міської ради, Управлінням
капітального будівництва облдержадміністрації, яке є замовником та
балансоутримувачем міського будинку культури, на розгляд регіональної
конкурсної комісії подано проєкт «Реконструкція нежитлової будівлі по
вул. Шевченка, 2/2 під будинок культури в місті  Лубни» загальною
кошторисною вартістю майже 92,2 млн. грн. За результатами оцінювання
регіональною конкурсною комісією, вказаний проєкт має досить високий
рейтинговий бал, що дає всі підстави очікувати на отримання
фінансування цього проекту з державного бюджету.»

Ось така цитата із звіту міського голови Лубен Олександра Грицаєнка за 2018 рік.

Пройшло два роки і сума кошторисної вартості відновлення  колишнього
будинку культури, певно вже зросла вдвічі, а то й більше.

Балансоутримувачем  колишньої окраси Лубен, а нині - занедбаного кістяка
– колишнього будинку культури,  є  Управління капітального будівництва
обласної державної адміністрації.

Поки що ніяк не вдалося отримати фінансування цього проєкту з
державного бюджету.

Якщо проаналізувати події, то  на різні проекти  в області
виділяються мільйонні суми: на фонтани, ялинки, феєрверки і ще багато
чого. Це дещо різні кошториси, але ж повинні бути якісь пріоритети!

Відновлений будинок культури – це виховання підростаючого покоління
українців, нетлінні інвестиції у майбутнє держави.  Чому ж чиновники
різних рівнів не зацікавлені у цьому?

А поки що час невпинно проходить, і все повз наш багатостраждальний
будинок культури.

Дві монументальні постаті, що дивом тримаються на фасаді будинку, є
витворами мистецтва.

У минулому столітті  вони уособлювали радість, економічний прогрес, достаток.

Сьогодні ж вони стали символами розрухи, занепаду, безнадії. Піднявши
руки до неба, ніби волають: «Врятуйте нас! Не дайте згинути у прірві
часу, допоможіть! Колись на цих руках ми тримали вас, - наше
майбутнє».

То якого ж майбуття хочемо ми з вами, сьогоднішні?