Лубенські ексклюзивні поштові скриньки

Усі ми дуже добре пам"ятаємо той час, коли всі виписували періодичну пресу.

Це обов’язково були газети: «Труд», «Сільські вісті», «Літературна газета», «Порадниця», місцева районна, та журнали: «Перець», «Здоров’я», «Жінка», «Україна», «Новини кіноекрана», «Малятко» «Барвінок».

Збігати до поштової скриньки з коміркою ввечері за пресою, то була ціла процедура. Першою вхопити ключик «від пошти» і помчати на вулицю. Першою взяти в руки журнали і відчути незабутній запах друкарської фарби,  то була справжня радість!

Особливо гостро той запах відчувався, коли морозного зимового дня занести газети і журнали до хати. Все сімейство тоді наввипередки розбирало улюблені видання і зачитувалося новинами.

Треба сказати, що у 70-90-х роках минулого століття ще стояли на вулицях, на кожному кутку, зелені поштові скрині на 30-50 відділень, по кількості вуличних абонентів. Тоді ще ті скрині виблискували зеленою фарбою. Це вже згодом вони потьмяніли, а далі – їх почали просто розбивати новоявлені вандали, і зараз у більшості районів Лубен можна спостерігати тільки залізні облуди на двох кривих ніжках, що ледве тримаються, як поранені солдати.

Більш достойно ще «тримаються» схожі зелені скрині з абонентськими комірками тільки у багатоповерхівках. Як пам'ять про ті часи, коли в один момент Головне управління пошти вирішило поставити на всій території країни поштові скрині одного типу. Для зручності листонош та підписників. І всім було зручно до пори.

А потім настали інші часи, з’явився інтернет, люди помалу перестали читати друковані видання. Але ж залишилися ще термінові листи, повістки, повідомлення про субсидії, листування з пенсійним фондом та інше. Ось на такі випадки вигадливі наші люди пристосували пластикові пляшки. Хтось прикрутив пляшку потрібного розміру у себе на воротах для поштової кореспонденції, а інші вигадали «колективні» пляшки. На одній пластиковій пляшці можна прописати кілька адресатів так, як видно на світлині.

Судячи з бравурних дописів, наша «Укрпошта» розвивається шаленими темпами, має високі прибутки і гарні зарплати вищого керівництва. Та от тільки за тими прибутками чомусь зовсім не вбачається елементарна повага до людей. Страшний дисонанс – надприбутки і розруха, якщо порівняти зарплати чиновників і ці заіржавілі поштові скрині. Тут або потрібно поставити нові скрині, або прибрати вже ці старі, щоб кожен домовласник облаштував свою індивідуальну поштову скриньку, при цьому не забувши написати номер будинку та назву вулиці для зручності листоноші.