Туберкульоз - небезпечна хвороба зооноз!

Основою заходів, спрямованих на підтримку епізоотичного благополуччя з туберкульозу ВРХ, є своєчасне виявлення хворих тварин.

Туберкульоз великої рогатої худоби й інших тварин завдає вагомі економічні збитки сільському господарству й становить суттєву загрозу здоров’ю людей. Міжнародний ветеринарний кодекс МЕБ визначає туберкульоз як захворювання, що вимагає обов’язкового декларування. Боротьба з цією хворобою маєекономічне,соціально-гігієнічне та епідеміологічне значення.

Збудник туберкульозу належить до царства Procariotae, порядку Actynomycetales, родини Mycobacteriaceae, роду Mycobacterium. До роду Mycobacterium нині залічено 48 видів мікроорганізмів, з яких патогенними для людини й тварин є види: Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium bovis, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, Mycobacterium africanum, Mycobacterium paratuberculosis. Представники інших видів роду Mycobacterium здатні сенсибілізувати організм сільськогосподарських і лабораторних тварин, а деякі проявляють патогенність. Ці мікроорганізми отримали назву атипових мікобактерій.

У тварин, сенсибілізованих атиповими мікобактеріями, виникають неспецифічні реакції на туберкулін. Їх заведено називати параалергічними (параспецифічними). Неспецифічні реакції на туберкулін призводять до необґрунтованого (забій благополучних щодо туберкульозу тварин, алергічні реакції на туберкулін у яких спричинено сенсибілізацією організму атиповими мікобактеріями й іншими чинниками) забою продуктивних тварин, що, у свою чергу, завдає додаткових економічних збитків. Для диференціації неспецифічних алергічних реакцій розроблено низку тестів. Широко застосовується симультанна алергічна проба з ППД-туберкуліном для ссавців й ААМ (алергеном з атипових мікобактерій).

В Україні, як і у всьому світі, боротьбі з туберкульозом приділяють велику увагу. Завдяки цьому за останні роки поширення хвороби серед тварин зменшилось. Епізоотична ситуація з туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України в останні роки значно поліпшилася, що пояснюється, з одного боку, ретельним виконанням ветеринарними й господарськими структурами заходів із боротьби з хворобою, а по-друге, — значним зниженням поголів’я. За даними державної ветеринарної служби, в Україні немає жодного неблагополучного щодо туберкульозу ВРХ пункту. Проте існує багато господарств, у яких реєструють алергічні реакції на туберкулін і шляхом систематичних алергічних досліджень вивчають епізоотологічну ситуацію з туберкульозу.

Діагностика й боротьба з туберкульозом тварин і птиці в Україні здійснюється згідно з «Інструкцією з профілактики та боротьби з туберкульозом», затвердженою наказом Комітету ветеринарної медицини України від 03.09.2009 №316.

Основними методами діагностики туберкульозу є:

·зажиттєвий — клінічний огляд, внутрішньошкірна туберкулінова проба (алергічні дослідження);

·посмертний — патолого-анатомічне та бактеріологічне дослідження.

У благополучних господарствах протягом чотирьох і більше років (за відсутності тварин, що реагують на туберкулін) проводять обов’язкові планові одноразові алергічні дослідження (туберкулінізацію) всього поголів’я за епізоотологічних (епідеміологічних) показників і перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі. У певних випадках велику рогату худобу досліджують двічі на рік. На всіх державних і приватних племінних підприємствах маточне поголів’я (корови, бугаї, нетелі, телиці парувального віку) досліджують двічі на рік, а молодняк із 40-добового віку — один раз на рік.

У великої рогатої худоби діагноз на туберкульоз уважають установленим, а стадо неблагополучним, якщо:

·виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберкульозу, хоча б в однієї тварини на діагностичному забої;

·виділено збудника туберкульозу (M. bovis, M. tuberculosis) під час бактеріологічного дослідження біоматеріалу від тварин, що реагують на туберкулін, або у випадку позитивної біологічної проби на лабораторних тваринах;

·диференційовано видову належність виділених культур до збудників М. bovis, M. tuberculosis за допомогою ПЛР, або біологічного дослідження й підтверджено бактеріологічним методом захворювання лабораторних тварин на туберкульоз.

Масовому поширенню туберкульозу на фермах сприяють чинники, що знижують резистентність організму тварин. До них належать: неповноцінна годівля; посилена продукція молока без компенсації життєво важливих для організму мікроелементів, вітамінів, амінокислот; відсутність регулярного моціону на свіжому повітрі; тіснота й вогкість у приміщеннях; антисанітарні умови утримання тварин.

Актуальним і перспективним напрямом боротьби з туберкульозом тварин є знищення збудника в зовнішньому середовищі. Для цього розробляють, випробовують і впроваджують у технологію тваринництва сучасні дезінфекційні засобита методи їх застосування.

Оздоровлення тваринницьких господарств від туберкульозу в Україні здійснюють шляхом систематичних алергічних досліджень, вибракування тварин, що позитивно реагують на туберкулін, і поповнення стад здоровим, ізольовано вирощеним або завезеним молодняком, або шляхом повної заміни поголів’я, якщо захворюваність тварин протягом року сягає 15% загального поголів’я. Тобто основою заходів, спрямованих на підтримання епізоотичного благополуччя України з туберкульозу ВРХ, є своєчасне виявлення хворих тварин, негайне вилучення їх зі стада та забій із проведенням повного комплексу ветеринарно-санітарних й організаційно-господарських заходів, передбачених чинною інструкцією. Серед чинників, що перешкоджають своєчасному та якісному проведенню оздоровчих заходів щодо туберкульозу, простежуються як об’єктивні, так і суб’єктивні.

До першої групи слід зачислити насамперед наявність у природі групи так званих атипових мікобактерій, які не спричиняють захворювання на туберкульоз, але сенсибілізують організм тварин до туберкуліну, що, у свою чергу, призводить до необґрунтованого забою тварин. До цієї групи несприятливих чинників належить стан алергії до туберкуліну (відсутність реакцій у хворої худоби), який спостерігають частіше у корів віком старше за 8 років, або у виснажених тварин із клінічними проявами туберкульозу. Кількість таких тварин може коливатися в межах 0,2–0,4% по стаду. Безумовно, такі тварини є небезпечним джерелом збудника інфекції.

Серед суб’єктивних чинників головними причинами тривалого неблагополуччя та повторних спалахів туберкульозу є незадовільне виконання організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних і спеціальних заходів, недостатня ефективність проведення оздоровчих заходів.

Документи МЕБ і ЄС як основний метод для виявлення заражених туберкульозом тварин передбачають тест на наявність гіперчутливості сповільненого типу (ГЧСТ) — алергічну туберкулінову пробу.

Нині для внутрішньошкірного введення туберкуліну під час проведення алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби застосовуютьбезголкові ін’єктори (БІ-7М), що оптимізує, значно пришвидшує та полегшує проведення обробки. До того ж безголковий ін’єктор БІ-7 дозволяє чітко дотримуватися введення потрібного об’єму (0,1–0,2 см³) та дози (5000-10 000 МО) алергену.

Згідно з чинною інструкцією, у господарствах, що постачають молоко в дитячі та медичні заклади, санаторії, для виробництва експортної продукції, все стадо із 40-денного віку досліджують алергічним методом двічі на рік.

На сьогодні основним приладом для здійснення алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби є «Ін’єктор механічний безголковий БІ-7М», який забезпечує якісне та ефективне введення туберкуліну й проведення алергічної діагностики.

На завершення хочу наголосити, що туберкульоз — це небезпечний зооантропоноз (зооноз, згідно із сучасною класифікацією). Тому в умовах ринкової економіки за купівлі тварин, молока й інших продуктів тваринництва у приватних власників худоби слід звертати увагу на наявність паспорта великої рогатої худоби та ветеринарних документів, що засвідчують стан здоров’я тварини щодо туберкульозу й інших інфекційних хвороб.

Володимир Кассіч, д-р вет. наук, завідувач кафедри епізоотології та паразитології, професор Сумського національного аграрного університету за підтримки ТОВ «КОМПАНІЯ БІОВЕТ» та журналу The Ukrainian Farmer.