Лубенський пожежник Вадим Сердюк розповідає про ліквідацію пожежі в Чорнобильській зоні

Вадим Сердюк:

За 20 років служби я вперше побачив пожежу такого масштабу. З 4 квітня 2020 року у Чорнобильській зоні відчуження почалися масштабні лісові пожежі. 6 квітня на гасіння з Лубенського районного відділу ГУ ДСНС вирушив перший автомобіль з особовим складом. За час боротьби зі стихією в зоні відчуження відбулося 8 ротацій і було задіяно 25 чоловік особового складу. Після локалізації пожеж лубенькі вогнеборці разом з іншими рятувальниками виходили з Чорнобильської зони колоною протягом 12 годин.

Командир відділення ДПРЧ 18 Вадим Сердюк розповідає, що за 20 років служби таку пожежу він бачив уперше.

Коли почали працювати пожежником і чому?

"Працюю я на цій службі з 2000 року, пішов за прикладом батька, який також працював пожежником. Дана професія захоплює мене тим, що деякі люди постійно шукають собі екстрим - то з парашутом пригають, то ще шось. А в цій професії адреналін завжди присутній і до того ж робиш корисну справу для людей, природи і відчуваєш, що живеш насправді"

У Чорнобильській зоні відчуження це відчуття стало ще більшим?

"Так. Там ситуація змінювалася дуже швидко. Їдемо в один бік, коли раптом загорається з іншого, і так постійно. За ці роки в Чорнобильській зоні ліс забрав все: старі села і міста - усе стоїть в деревах. Лише деякі дороги, як напрямки залишилися більш-менш незаймані, щоб можна було проїхати технікою"

За участь у гасінні лісів Президент нагородив Вас орденом "За мужність ІІІ ступеня". Розкажіть, яка це була за ситуація, де Ви проявили себе?

Ми їздили 4-ма пожежними машинами в палаючому лісі і їхали останніми, коли вогонь відрізав нам шлях і почав йти на нас. В цій ситуації практично не було куди їхати і тут, зізнаюся, що 20 років стажу не пройшли даремно. Знайшли місце, де виїхати, щоб врятувати техніку і людей. Навіть кілька зайців за нами встигло випригнути з пожежі. Мені хочеться окремо подякувати своїм товаришам - водію Дмитру Васильченку, пожежним Олександру Коляді та Роману Голоду, що були зі мною в одній машині. Ми з ними - один колектив і працюємо завжди в одній зміні, тому ми діяли злагоджено. Ніхто не запанікував і не злякався.

Як оціните ситуацію, яка вирувала всі ці дні у Чорнобильській зоні?

Не курорт - це точно. Всі ці дні ми майже не спали. Бувало таке, що заїжджали в ліс гасити пожежу настільки глибоко, що нас не знаходили, аби привезти їжу. Територія там величезна і зі зв'язком постійні проблеми. Такого масштабу лісові пожежі я не бачив. Тут було більше 1000 людей особового складу, більше 100 одиниць техніки. Гасили вогонь літаками і гвинтокрилами. Навіть в ясний сонячний день небо стояло чорним від диму. Місцева фауна дуже постраждала, її майже не залишилося.

Чи підтримували зв'язок з рідними?

Намагався, але ж знову кажу, що зв'язок там дуже поганий. Немає ні вишок, ні електрики. Побалакати з рідними і сказати, що все добре - це була велика рідкість.

Що думаєте про свою відзнаку?

Я вважаю, що подібні нагороди заслужили всі люди, що там були. Так вийшло, що дісталася вона мені, але все, що я там бачив, цих людей з усієї України і ніхто з них байдиків не бив. Всі робили свою справу і вдень, і вночі. На те вона і є наша робота.