Медицина і дороги Лубенського повіту

 Із архівних документів, які зберігаються у Лубенському краєзнавчому музеї, ми дізнаємося, про те, які проблеми вирішувалися на Лубенщині більше ста років тому.

Пройшло багато років, але медична галузь та шляхи-дороги у нас знову на першому місці по обговоренню.

"30 сентября в Лубнах розпочались 47 чергові збори лубенського повітового земства. Гласних прибуло до 30 душ. Дуже влучно і гарно змальовано в широких докладах сучасне становище земської справи в повіті і діяльність свого земства, яка тільки й виявилась в неохайності, байдужості, помилках і т. ин. Так: становище лікарень в Лубнях і повіті надзвичайно сумне. В Лубнах лікарня має всього 40 ліжок, хворих завше нема куди приймать, бо переповнені всі місця. Випускати хворих доводиться раніш ніж треба, щоб дати місце більш хворим, а через те випущені хворі часто знову хворіють з сумними наслідками. Амбулаторний участок в Лубнях ще в гіршому становищі, Міститься він в невеличкому земському будинкові де- —кватиря фершала, аптека, кімната для приймання хворих і „прихожа"—чоловіка на ЗО, тоді як хворих там перебував щоденно далеко більше . Повітря тут неможливе; лікарі задихаються і мимоволі спішать як вайшвидче передивитись хворих. „Здоровий чоловік, коли зайде сюди чого, то відціль піде хворим, а що до хворих, то вони ще більш захворюють" —пише докладчик — ревизор в своєму докладі і радить поставити новий будинок для лікарні на 60 ліжок, а також поширить і будинок для амбулаторного у частка. Докладчик по народній освіті теж розказав про сумне становище шкільних помешкань, які страшенно запущено і які непридатні до навчання в них дітей; особливо кепські школи в Карпиловці та Гонцях. Докладчик по впоряженню земських шляхів заявив, що тут уже земство зовсім „не відає, що творить".

За рік земство витратило в призначених їм; на цю мету 2.424 руб. 83 коп. 185 р. 18 коп. (!), тоді як багацько шляхів просто в такому становищі, що по них і їздить не можна. Містки в деяких місцях недокінчені, греблі порозривані, поренчата на греблях поламані і розібрані і земство, як видко, нічого не робить, щоб запобігти цьому.

Докладчик для кращого уявлення становища шляхів, подав на розгляд гласних скілька фотографичних знимків з земських мостів та гребель. Князь Щербатов (на другий день зборів) додав, що він, буваючи в багатьох повітах Полтавщини і Харьківщини, ніде не зустрічав подібної недбайливости земства в справі в пораження шляхів.

Міст і гребля в Хорошках в такому становищі, що де-який час неможливо було ні їздити на поле з села, ні перегонити навіть робочої скотини пастись. Предсідатель управи силкувався довести зборам, що це все змальовано занадто вже чорними фарбами і що не все так уже справді є, навіть казав, що «комісія не знає, що пише», проти чого докладчик запротестував і довів правдивість свого писання. а дальше силкування предсідателя виправдати діяльність земства ні до чого не довело і всі впевнились, що критика діяльности земства дійсно заслуговує великої уваги, і збори висловили щиру подяку ревизійній комісії за її не легку працю. Що ж до впорядження шляхів, то збори ухвалили „вмінить" в обовязок земству, щоб воно краще дбало про шляхи; не дозволяло на мостах напувать коней, притягало до відповідальности тих, хто грабує з мостів чи гребель які речі (дерево, камінь) і слідкувало за тим, щоб всяку шкоду справляти в свій чає. Таким чином діяльність лубенського повітового земства зборами, на підставі докладів ревизійної комісії, осуджне за її „хазяйновитість„ достойним образом. Про цю „хазяйновитість" земства громадянство давно вже відало, але нічого не могло вдіяти, а тепер уже й панове гласні не змовчали і воздали йому „должное!"

Можна сподіватись, що після такої критики праці й дбайливости земців, вони трохи краще візьмуться до своїх обовязків перед громадянством, що доручає їм щорічно чималу суму грошей з власної кешені. Ів. Лубенець. Так писала газета "Рада" 5.10. 1911 року.