Сторінки історії Лубен у Другій світовій війні

Добре відомий у Лубнах верстатобудівний завод, історія якого налічує вже більше ста років. Від ремонтної майстерні ''Фенікс" до надсучасного виробництва. Лубенський верстатобудівний завод по мірі розвитку змінював свою назву, Фенікс - Комунар - Шліфверст - АТ''МОТОР-СІЧ", та завжди славився високоточними верстатами і надзвичайно працьовитими спеціалістами. Про одну із героїчних сторінок історії заводу сьогодні наша розповідь.

Вогненним смерчем прокотилася Друга світова війна містами і селами України. У 1941 році фронт наближався до Полтавщини. А в Лубнах комунарівці працювали в цехах з вікнами, заклеєними навхрест паперовими стрічками. Багато працівників з перших днів війни пішли на фронт, а хто залишився, виконували термінові замовлення. 25 серпня 1941 року надійшов наказ про негайну евакуацію заводу Комунар. Почався демонтаж важкого устаткування. Робочі зривали з фундаментів верстати. Військові частини своїм транспортом допомагали доставляти їх на залізничну станцію і лаштувати на платформи. І незабаром кількома ешелонами, з устаткуванням і людьми, які їхали цілими робітничими сім'ями, рушили на схід. Ворогові залишили голі стіни.

А на станції Ромодан ешелон потрапив під бомбування німецької авіації. Люди, мов мурахи, кинулися врізнобіч, у поле. Паротяг було сильно пошкоджено і ешелон не міг рухатися далі, на схід. Неймовірними зусиллями його замінили і рушили далі. Через кілька тижнів ешелон з людьми та устаткуванням прибув на невеличку залізничну станцію Саракташ в Оренбурзькій області. Ветеран заводу Іван Маньковський, учасник евакуації заводу, написав цілий зошит спогадів про той буремний час великого людського подвигу заводчан.

Вдень і вночі люди розвантажували устаткування, мокнучи під холодними осінніми дощами. В розмоклій землі грузли і сковзалися ноги, а руки і плечі боліли від нелюдського напруження. Устаткування треба було доставляти за кілька кілометрів від станції у селище Саракташ, де повинен був розташуватися завод. У широкому оренбурському степу, майже на голому місці, в небачено короткий строк треба було створити нове підприємство. Минув місяць і першу продукцію дали інструментальники. А будівництво продовжувалось і вже до кінця 1941 року в країні з’явилося підприємство під назвою Саракташський верстатобудівний завод ''Комунар", який випускав продукцію для фронту, для перемоги.

Лубни горіли, коли 19 вересня 1943 року наші війська звільнили місто від німецько - фашистських загарбників. Ворог спалив і зруйнував всі крупні споруди в Лубнах. Однак виробничих приміщень заводу ''Комунар'' фашисти не встигли знищити. На завод відразу ж потяглися лубенці, а скоро повернулися і робітники із Саракташу. Почалася активна відбудова підприємства.