Останній день першого місяця літа

 Останній день першого місяця літа видався спекотним, а на вечір мабуть збереться гроза.

Прекрасне літо, час відпочинку і насолоди буттям, розморене літо, карантинне літо, яке запам'ятається...

У Лубнах затишшя, все аморфно, ніяких значимих подій не відбувається, за виключенням аварійних ситуацій на водогоні, що вже дихає на ладан. На жаль, діти не їдуть найближчим часом організовано відпочивати і оздоровлюватись до моря, більшість організацій і підприємств міста не працюють, люди без грошей знаходяться вдома ''за власний рахунок ''. От тільки не у всіх є ті ''рахунки''.

А тим часом місцеві чиновники справно відвідують свої робочі місця і отримують чималенькі зарплати тільки за присутність. Після вихідних у місті знову продовжується ямковий ремонт доріг по принципу ''горбик-ямка', дійсно, їздити по наших дорогах це все одно, що їздити по величезній пральній дошці, хто ще пам'ятає її. Зуби цокотять і колеса робляться квадратними. Містяни клянуть чиновників за такі ремонти і щиро бажають їм все життя латати собі одні панчохи. І така катавасія у Лубнах відбувається із року в рік, нічого не змінюється, ніякого прогресу, ніякого розвитку, ніяких перспектив.

Попереду - ще два місяці літа, спекотного і непередбачуваного. Розслабляємося і залишаємо все так, як є. Примиряємося з обставинами, не панікуємо, чекаємо кращих змін. Це - Лубни. То у Києві та багатьох інших містах України профспілки збирають мітинги, люди відстоюють свої права, не дивлячись на заборону.

А у нас - провінційна тиша і неспішний плин часу. Більша частина літа ж ще попереду!