Лубни-ринок, або «мер дозволив»

Дуже прикро, що останнім часом наше тисячолітнє історичне місто все більше асоціюється із безладом, розрухою, занепадом, забур"яненням і купою інших невирішених питань.

Вже багато років міська влада разом із депутатським корпусом не в змозі раз і назавжди конструктивно вирішити питання вуличної торгівлі. Прямо із землі, на пішохідній частині по Володимирському проспекту, люди пропонують лубенцям продукцію, вирощену на власних городах. Для пенсіонерів це просто спасіння, заробити копійчину до своєї мізерної пенсії, щоб вистачило хоч на хліб. Покупцям також зручно, - йдучи на прямо роботу чи з роботи, швиденько, нікуди не заходячи, придбати свіжу зелень, овочі та фрукти. Зараз саме сезон, різної городини дуже багато, а тому, не зважаючи на заборону та карантин, вулична торгівля процвітає. Зручно всім, всі задоволені.

Та сьогодні, 17 липня, жваву торгівлю було порушено - патруль із представників Національної та муніципальної поліції і ще кількох представників владних органів почали забороняти продавцям продавати свою продукцію і попросили припинити торгівлю.

Такі патрулі час від часу проходять по місцях стихійної торгівлі, а в інші дні торгівля процвітає. І так багато років поспіль. У кого не вистачає сили волі, щоб раз і назавжди вирішити це питання? Дослухатися до людей, зробити зручності для всіх і нарешті припинити безглуздо ходити по замкнутому колу проблеми.

Міський комунальний ринок, який наполовину облаштували і запропонували всім бажаючим торгувати там, чомусь не подобається підприємцям. А чому? Тому, що його площа не заасфальтована, а від спільного туалету розноситься такий сморід, що важко втриматися. І ще один аргумент, який прозвучав сьогодні від продавців – ринок працює лише до чотирнадцятої години дня, а бабусі сидять під каштанами цілий день, до вечора, бо і у вечірні години є покупці. То чим же вирішився сьогоднішній ґвалт, коли інспектори забороняли торгівлю, а люди дружно відстоювали своє право торгувати там, де їм зручно, доки їм не створять гідні умови?

Один із торговців зателефонував до міського голови і пояснив ситуацію. Після його короткої розмови рядами пронеслося – « Мер дозволив торгувати! Поки не зроблять гарні умови на ринку. Мер дозволив!».

Треба було бачити представників поліції і комісійної групи, - люди виконували свої прямі обов’язки і керувалися законами. То виходить, як у тій приказці, що голова не дружить з ногами? Так і в Лубнах, немає ніякої дружби…