Лубни - неможливі можливості

 Давайте разом помріємо і поміркуємо напередодні виборів, що вже скоро грядуть. Як вважаєте, що в нашому місті за п’ять останніх років каденції місцевої влади змінилося на краще? Які грандіозні зміни відбулися? Адже п’ять років - це чималий відрізок часу.

Чесно кажучи, навіть за останні десять років, мало що змінилося у кращу сторону. А що ж можна було зробити? Плани і обіцянки поки залишаються тільки на картинках. Ось наприклад, реконструкція ринкової площі. Подивіться на картинку, якою вона могла б бути, і яка є зараз.

Щодо недіючого фонтану, який розташований біля дев"ятиповерхівки у центральній частині міста, то у планах було зробити на його місці пішохідний діючий фонтан. Звісно, якщо знайдуться кошти. Але, «немає коштів» постійна мантра місцевих чиновників, яка повинна оправдувати їхню інертність.

Питання облаштування громадської вбиральні у дитячому парку імені Донченка також «розглядається» чимало років поспіль, поки що безрезультатно.

Щодо відновлення трибун центрального стадіону, то це також планується кожен рік, суми щороку зростають, але на цей об’єкт коштів місцевого бюджету не вистачає, а залучити державні поки що не виходить.

А за багатостраждальний будинок культури і згадувати важко, хоча у минулому році, за сприяння виконавчого комітету міської ради, Управлінням капітального будівництва облдержадміністрації, яке є замовником та балансоутримувачем міського будинку культури, на розгляд регіональної конкурсної комісії подано проект «Реконструкція нежитлової будівлі по вул. Шевченка, 2/2 під будинок культури в м. Лубни» загальною кошторисною вартістю майже 92,2 млн. грн. За результатами оцінювання регіональною конкурсною комісією, вказаний проєкт має досить високий рейтинговий бал, що дає всі підстави очікувати на отримання фінансування цього проекту з державного бюджету. Очікуємо.

Лубенці очікують і не втрачають надії на краще, а роки проходять, складаються у десятиліття. Для міста, якому вже 1030 років, це зовсім небагато, а для людського життя – то ціла епоха.

Наші діти за десять років закінчують навчання у школі і поспішають швидше виїхати з Лубен, оскільки не бачать ніякої перспективи залишатися у рідному місті.