Бібліотека – моя душа

 Ця зустріч відбулася два роки тому. З тих пір помінялося дуже багато. У Мгарі, як і в багатьох інших селах, що ввійшли до Засульської ОТГ оптимізували ФАПи, школи, дитсадки і бібліотеки. Бібліотечний фонд Мгарської бібліотеки передали до Вільшанки і тепер залишається тільки згадати, як же було всього два роки тому: -«Бібліотека - моя душа», говорить Наталія Григорівна Шабля, яка більше тридцяти років працювала бібліотекарем у Мгарській сільській бібліотеці, а тепер ходить на роботу до Вільшанки. Мгарський сільський клуб, розташований у чудовому, живописному місці, на узвишші, потребує сьогодні капітального ремонту. Саме в ньому розташовувалась бібліотека, кожен куточок якої дбайливо був оформлений Наталією Григорівною. Наталія Григорівна, з любов’ю до рідного краю, збирає, упорядковує і подає на широкий загал історичні моменти свого села. Як відомо, наша історія – це життя та вчинки людей, наших земляків. Один із них Федір Терентійович Шокало - старшина у відставці, повний кавалер орденів Солдатської слави (1944, 1945, 1946 рр.) за бойові заслуги у Другій Світовій війні, нагороджений також орденом Вітчизняної війни II ст., медаллю «За відвагу».

Селянський син, у 1926 році закінчив 4 класи Мгарської початкової школи. Працював на різних роботах у місцевому колгоспі та на селекційно-дослідній станції. В 1936 р. призваний до РСЧА. Після демобілізації працював у міліції. Пережив нацистську окупацію. В жовтні 1943 р. мобілізований польовим військкоматом. Воював артилеристом у складі 1230-го стрілецького полку 370-ї стрілецької дивізії 69-ї армії. За кілька днів до Перемоги був тяжко поранений і після лікування в госпіталі в липні 1945 р. повернувся в рідне село, де працював колгоспником до виходу на пенсію. Федір Терентійович був надзвичайно скромним при житті, не дивлячись на те, що був одним із 2672 –х воїнів, нагороджених трьома орденами Слави за весь період Другої світової війни, в радянські часи це почесне звання прирівнювалося до звання Героя Радянського Союзу. Він не користувався жодними преференціями, на які давали право такі високі нагороди, бо вважав свій ратний подвиг звичайною солдатською працею.

На стенді «Біль і слава України», який виготовила Наталія Григорівна – портрети і короткі біографії всіх воїнів, наших земляків, які поклали свої молоді життя за наш з вами спокій вже у сьогоднішній війні.

Коли ще працювала бібліотека тут діяв дитячий клуб за інтересами «Дивосвіт + Я», створений Наталією Григорівною. Сільські діти постійно збиралися у бібліотеці, виготовляли до свят тематичні аплікації, малювали, читали, та все це тепер у минулому. В 2013 році Мгарська сільська бібліотека брала учать в проекті «Жити і пам’ятати». До книги спогадів «Історії обпалені війною» увійшли спогади трьох жінок – остарбайтерів, які проживали на території Мгарської сільської ради. Тоді було проведено історичну годину «Коли історія оживає», в рамках роботи дитячого клубу за інтересом «Дивосвіт + Я».

Юні читачі завітали до садиби Ганни Миколаївни Бойко, яка поділилася своїми спогадами. Наталія Григорівна невтомний пошуковець, не один рік збирає матеріали з історії Мгаря, має унікальні фотографії та документи, що розповідають про історію села.

 Треба віддали шану її неспокійній вдачі, ця «мгарська чарівниця», бібліотекар, краєзнавець, ще й талановита поетеса. Збірка її віршів називається «Чаклунка лісова».

А ще Наталя Григорівна організовувала послугу книгоношення « Домашній абонемент» Літературу вона розносила по домівках селян, із «кравчучкою» загруженою книгами, діставалася і до села Лука, де вже давно відсутня бібліотека. «Для пенсіонерів і людей, які не можуть самотужки дістатися до книгозбірні, це неабияке полегшення – зимою, за вікном мороз, на дорогах ожеледиця, вийти на вулицю ризикують не всі. Та і влітку стареньким іноді важко подолати довгу дорогу, а є люди зовсім прикуті до ліжка і єдиною втіхою для таких є книга. І хоча іноді складно, ще жоден читач не залишався без улюбленої книги. Вони з нетерпінням чекали коли я прийду, щоб хоч поговорити, почути слова підтримки, які через життєві обставини сказати більше нікому», розповідає Наталія Шабля. Так було зовсім недавно у Мгарі. А сьогодні ми щиро вітаємо всіх, хто присвятив своє життя популяризації книги, хто береже і пропагує друковане художнє слово.

Шановні бібліотечні працівники, зі святом вас!